Протягом трьох днів молодь з різних куточків України об’єдналася з метою знайти відповіді на питання, які давно хвилюють всю країну. Що ж робили, про що говорили та з ким радилися юні дослідники?

З 25 по 27 жовтня у Чернівцях німецькі журналісти  влаштували цілу лабораторію для досліджень під назвою «FutureLab Bukowina», в рамках якої зібрали студентів з різних міст країни, щоб  подискутували про те, чого ми можемо повчитися в історії й чому пам’ять має значення. 15 учасників із Чернівців, Сум, Донецька, Івано-Франківська, Рівного й Тернополя розповідали свої історії (Story Telling), брали один в одного інтерв’ю і спілкуватися з мешканцями міста та переселенцями зі сходу України про теперішнє і майбутнє країни.

День перший

Референти з Німеччини Ренате Німтц-Кьостер та Маркус Вінклер разом із українськими колегами директором Музею історії та культури євреїв Буковини Миколою Кушніром і викладачкою кафедри журналістики ЧНУ ім. Ю Федьковича Лілією Шутяк провели учасникам екскурсію визначними пам’ятками Чернівців. Під час цього заходу молодь побачила більше 20-ти меморіальних дошок та пам’ятників, серед яких не лише нещодавно відкриті, але й ті, котрим вже понад 50 років.

«Чернівці – мультикультурне місто, яке ввібрало в себе традиції кількох народів і мови чотирьох національностей. Дуже цікаво спостерігати за тим, як поводяться люди, і наскільки неважко їм перемикатися з однієї мови на іншу. Напевне це місто відрізняється від інших саме цим» стверджує учасниця медіа-семінару, викладачка німецької мови Ірина Добрянська.

Крім того, викладачка ЧНУ Лілія Шутяк розповіла учасникам медіа-семінару специфіку написання інтерв’ю, відкрила секрети, які допомогли студентам креативніше підійти до виконання їх завдань.  Після цього вони утворили пари, кожна з яких складалася з представників Сходу і Заходу та проводили індивідуальні інтерв’ю.

 

День другий

Поділившись на чотири маленькі групи, студенти працювали над збором інформації, а саме розмовляли з мешканцями про настрої в суспільстві. Перші дві групи проводили соціальне опитування щодо патріотичності чернівчан. Третя група робила інтерв’ю з біженкою з Луганської області, а четверта розмовляла з луганською художницею, яка наразі проживає в нашому місті. Після плідної праці учасники ділилися враженнями, а також шукали відмінності й точки дотику в своїх історіях.

Німецькі експерти допомогли визначитись із форматом та формою роботи, яку писали новоспечені журналісти, після чого всі приступили до роботи.

«Цей проект цікавий найперше тому, що в мене з’явилась можливість поринути в атмосферу журналістики. Соціальні опитування, а також розмова з людиною, яка для мене видалась дуже цікавою, дала мені зрозуміти, що ситуації, що виникли в Донецьку і Луганську, були дуже різними. Завдяки цьому я відчув себе частинкою колективу, і мене переповнюють враження»,  говорить донеччанин Микита Дудник.

 

День третій

В останній день медіа-семінару учасники не лише завершили роботу над власними матеріалами, а й дискутували на теми, яких під час роботи не можна було оминути. Особливу атмосферу заходу можна було відчути, коли всі присутні заспівали німецькою пісню «Die Gedanken sind frei». Після презентації шістьох матеріалів всі учасники були нагороджені сертифікатами.

«Цього року, ми вирішили дещо змінити як і сам підхід, так і ідею тренінгу, адже минулого року ми робили акцент саме журналістах, а цього року вирішили показати, що всі громадяни можуть бути носіями корисної інформації», говорить колишня наукова редакторка видання «Der Spiegel» Ренате Німтц-Кьостер.

– Чому ви вирішили поєднати журналістів з представниками інших професій?

– Це була ідея Маркуса, а особисто я тут лише для того, аби звести всі роботи до логічного завершення. Та все ж всі роботи я вирішила опрацювати та викласти на сайті «Der Spiegel» або ж в студентській газеті Мюнхенського університету, оскільки вважаю,  що всі вони унікальні.

– Деякі учасники розповіли про те, що саме завдяки цьому семінару в них зламалося чимало стереотипів. Чи були у вас якісь погляди, які змінилися завдяки співпраці?

– В мені є професійна риса будь-якого журналіста: я читаю інформацію виключно з перевірених джерел, слухаю найкраще радіо та дивлюся найкраще телебачення. У нас навіть є позаштатний працівник в Україні, тому я добре проінформована щодо ситуації, яка наразі тут. Але попри це, мені було цікаво працювати з усіма: я багато чому навчилася сама.

Лілія Рідна

Читайте також: