Студенти-фундатори майбутнього України несуть відповідальність за її розвиток і процвітання. Тому ми вирішили опитати молодь, чи вона бачить своє майбутнє в Україні або за її кордонами.

В нашому опитуванні взяли участь 6 респондентів різного віку, регіонів та професійних спрямувань.

“Навіть якщо моя область буде в складі іншої держави, то так, вона може стати більш розвинута, але який сенс?”, -зауважила Ліза, 17-річна студентка факультету іноземних мов Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича, родом з Кам’янця-Подільського. На думку дівчини, головне – патріотизм та ідентичність.

До того ж, студентка пишається тим, що вона українка і не бачить майбутнього свого регіону в складі іншої держави.

На питання, чи виїхав би з України 23-річний одесит Ервін, менеджер будівельної компанії, він довго обдумував відповідь: “Звичайно, при можливості я б хотів виїхати в Європу або ж США, щоб працювати там. Але якщо Україна буде розвиватися і збільшиться кількість робочих місць, то я б, звичайно, залишився тут. Якщо держава про мене турбується то є сенс жити і працювати на користь моєї Батьківщини".

Найбільшим здивуванням для нас стала розмова з  Віктором – 19-річним студентом географічного факультету родом з Івано-Франківської області, який сказав: “Звичайно, пишаюся тим, що я українець, я народився тут і не хочу покидати свій рідний край”.

Але наприкінці розмови, на питання "чи хотів би він виїхати працювати закордон?", Віктор зазначив: “Думаю, що я б переїхав, тому що тут немає можливості себе реалізувати. Українці працюють за мізерні кошти, немає можливості кар’єрного росту. Я розумію, що закордоном я не буду працювати за спеціальністю, але там більші зарплати”.

Про сьогоднішній стан України 18-річна студентка географічного факультету Людмила з Івано-Франківської області зауважила: “На даний момент люди в Україні виживають, а не живуть”. Тому у неї є мрія: жити в Норвегії, так як там високий рівень життя і стабільне майбутнє. Дівчина хотіла б залишитися там і навіть забрати свою сім’ю.

Проте серед опитуваних  були і такі, які бачать своє майбутнє в Україні. На думку 23-річної Олесі, студентки філологічного факультету, яка проживає в Чернівцях, в України є світле майбутнє, тому вона повернулася б на Батьківщину: “Я б хотіла вдосконалити знання отримані в університеті за кордоном, і повернутися назад та розвивати свій рідний край”.

“Якщо говорити про Україну як країну з її історією та традиціями, а не про державу, то нею можна пишатися, але в іншому політичному плані – Україна немає ніяких здобутків і я не можу пишатися країною, уряд якої призвів до таких наслідків як війна”, – відповіла 18-річна Анастасія, студентка факультету іноземних мов. “Наразі в Україні важкий період пост-розпаду, і щоб все заспокоїлось, економіка стала більш стабільною і з’явилися нові робочі місця потрібен час”, – підвела підсумок Анастасія.

Сьогодні для України гостро стоїть питання – куди вона рухається? Якщо в майбутнє – тоді яке, ким прописане? Кого нам звинувачувати у повному зневірені українських студентів? І коли в Україні настане мир і злагода? Ці питання залишаються відкритими.  

Серед студенства панує думка, що закордоном буде краще жити, там більше можливостей для самореалізації, проте як то кажуть у сусіда трава зеленіша і де гарантія, що з перетином кордону життя кардинально зміниться і всі проблеми зникнуть?

Гунчак Юліана, Наталія Григор, Марина Равлюк

текст створений у рамках проекту FutureLab Bukowina

Читайте також: