У Червоній залі ЧНУ відбулась презентація студентського фільму "Втеча та Батьківщина" та анонсовано початок спецпроекту: "Переселенці"! 

За даними ООН, число біженців та переселенців у 2016 році досягло найвищого показника в історії людства. Більше 70 мільйонів людей були змушені розпочати нове життя на чужині через війну, політичні переслідування чи природні катастрофи. Вони втратили все.

Такий основний мотив фільму “Втеча та Батьківщина”, знятого студентами з України та Німеччини.

map-1

За умовами проекту “Meet up: Flucht und Heimat”, студенти Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича та Східнобаварського технічного університету Амберг-Вайден спільно відзняли документальну стрічку про переселенців у різні історичні епохи. Героями фільму є корінні українці, які під час ІІ Світової війни виїхали з Чернівців до Німеччини, а також сьогоднішні внутрішні переселенці в Україні, які тікають від війни на Сході Країни у Чернівці.

 

28 учасників з обох країн упродовж місяця працювали над збором матеріалу, концепцією фільму та монтажем. Тиждень студенти провели у Чернівцях з 26 жовтня по 2 листопада, а 21 – 26 листопада спільна робота продовжилась у Німеччині, де фільм був презентований 24 листопада в університеті міста Амберг.

Про те, що відчувають переселенці та біженці у різні історичні періоди, чому вони виїхали, чого боялися, як адаптувалися і чи хочуть повернутися до рідного дому – у документальному фільмі «Flucht und Heimat» («Втеча та Батьківщина»). Презентація у Чернівцях – 7 грудня у Червоній залі ЧНУ та повторний показ 14 грудня о 18:30 в Літературному Целанівському Центрі.

Також на сайті каферди буде опубліковано ряд репортажів "Переселенці" – з розширеними інтерв'ю з героями фільму.

Учасники проекту з українського боку: Ярина Боринець, Оксана Чорна, Мар'яна Боднарюк, Юлія Драган, Вікторія Корсун (кафедра журналістики),  Христина Гаврилюк, Анна Бурдяк (кафедра політології та держуправління), Андрій Редьква, Валентина Вільчак (кафедра германського, загального і порівняльного мовознавства), Яна Томко, Світлана Столяр (кафедра кримінального права та криміналістики; С. Столяр – в т.ч. фахівець відділу міжнародних зв'язків). Викладачі кафедри журналістики:  Лариса Раренко, Олена Славська. Начальник відділу міжнародних зв'язків – Сергій Луканюк

 

       “Коріння багатьох біженців – знищені, вони не можуть так більше жити. Вони живуть своїми сподіваннями, і ми маємо зробити все, щоб не зруйнувати їх надії. Усе інше увійде до підручників з історії як ще одна незрозуміла нісенітниця”.

Андея Міра Менеґін

 

Герої документального фільму

 «Втеча і Батьківщина»

%d1%80%d0%b8%d1%81%d1%83%d0%bd%d0%be%d0%ba2

Кримський татарин. Сімферополь  – Чернівці (2014). Підприємець.

Учасник Революції Гідності в Києві та протестів проти анексії Криму. З дружиною та дітьми був вимушений виїхати з Сімферополя. Покинув дім та власне відоме на півострові підприємство. «З нуля» продовжив свою справу на Буковині, фактично започаткувавши тут галузь. З питань безпеки родини, побажав залишитись анонімним.

 

Світлана Шиян. Алчевськ, Луганська область – Чернівці (2014). Громадська активістка.

Переїхала до Чернівців з Алчевська. Працювала у сфері туристичних послуг,  часто бувала у відрядженнях у західних областях. Була активною учасницею Євромайдану, тому після окупації Луганської області, її життю загрожувала небезпека з боку так званої «влади ЛНР». У Чернівцях створила ГО «Донбас Український», яка надає правову допомогу переселенцям.

 

Олена Федосова та її дочка Аліна Тімохіна. Станиця-Луганська, Луганська область – Чернівці (2014). Майстрині.

Їхній будинок досі у зоні бойових дій. Аліна була вагітною, коли покидала дім. Зараз її дочці Єві виповнилось 2 роки. Олена та Аліна – художниці. Завдяки допомозі небайдужих вони відкрили в Чернівцях власну майстерню.

 

Алла Филенко, Новомосковськ, Дніпропетровська область – Чернівці (2014). Студентка ЧНУ ім.Ю.Федьковича.

Приїхала з Новомосковська Дніпропетровської області, де жила з дідусем та бабусею. У прифронтовому місті ситуація часто була нестабільною, дівчина бачила бойовиків та військову техніку. Зараз Алла третій рік живе у Чернівцях і хоче залишитись тут назавжди.

 

Вікторія Яшкіна, Слов'янськ, Донецька область – Чернівці (2014).
Студентка ЧНУ ім.Ю.Федьковича.

Під час бойових дій у місті перебувала у Сумській області разом з рідними. Після цього її сім’я повернулась у звільнене від окупації місто, а дівчина переїхала в Чернівці. Вона досі хвилюється за безпеку рідних, але повертатися у Слов’янськ не хоче.

 

Дарія Міненко, Дружківка, Донецька область – Чернівці (2014).
Студентка ЧНУ ім.Ю.Федьковича.

Ще в рідному місті, незважаючи на оточення, говорила українською. Батьки Дарії залишились у звільненій від російської окупації Дружківці.  А дівчина живе у студентському гуртожитку в Чернівцях. Дарія хоче залишитись та працювати тут.

%d1%80%d0%b8%d1%81%d1%83%d0%bd%d0%be%d0%ba2

Herr Erast von Jasienicki (Ераст Ясенський, 85 років)

Народився в 1936 році в Україні. Коли Ерасту виповнилось 3 роки, політичні обставини змусили його сім’ю покинути Батьківщину. Новий дім Ясенські знайшли у Франкфурті, серед української громади. Ераст не називає себе переселенцем. Проте досі зберігає деякі українські традиції та вважає, що знову зміг би оселитись в новому будинку.

 

Ihor Peniuk (Ігор Пенюк, 93 роки)

У 1940 році сім’я Ігоря покинула Чернівці через загрозу радянської влади. Його батька вважали ворогом Радянського Союзу, через участь в українському бойовому підрозділі, що боровся за незалежність України. Прибувши у Східну Європу, Пенюки мігрували Німеччиною, Австрією та Францією. Зрештою, Ігор оселився в Вецларі, де живе й сьогодні.

 

Frau Monika Freihoff (Моніка Фрайхоф, 71 рік)

Народилася в Німеччині 1945 року у сім’ї української переселенки. З дитинства мати багато розповідала їй про рідну Буковину, яку покинула 1940 року.  Моніка згадує часи, коли разом з матір’ю змогла повернутися в Україну.  Мати Моніки відвідала рідний дім та зав’язала тісні стосунки з місцевими жителями. А також створила унікальну мережу між українцями та німцями, що зробило її відомою серед українсько-німецької спільноти.

 

Frau Gertrude Meier (Гертруда Маєр, 80 років)

Гертруда народилася 1938 року в Чернівцях і змушена була виїхати з міста через пакт Гітлера-Сталіна в 1940-х рр. Вона розповідає, як покидала рідну країну, як йшла пішки та їхала потягом, як просила їжу в солдатів, як шукала новий дім в Німеччині. Згадуючи, як разом з матір'ю в кінці 90-х відвідала Україну, Гертруда описує дуже емоційний та особливий момент для всієї родини.

 
 
ІДЕЯ: Показати переселення, як динамічний психологічний процес, через відчуття та емоції різних особистостей. А також розкрити:
– психологію, екзистенцію переселенця пересічному глядачеві.
– психологічні важелі, що спонукають людей до переселення, покинення рідних домівок.
– проблеми інтеграції в новому середовищі та шляхи вирішення.
– розуміння переселенцями поняття «Батьківщина». 

 

 

 

МЕТА: Посилити толерантність, а також розуміння суспільством переселенців та біженців. 

WWW.REPORTER.CV.UA
 

 

Читайте також: